Я знаю правду – більшу за багатства,
За золото і срібло на землі.
Від тої правди сяє сонце ясне,
Птахи співають і радіють люди всі.
Я знаю правду, ту, яка хвилює,
Серця людей, і мир святий дає.
Її насправді тільки той відчує,
Хто за Христом у інший світ піде.
Я поділитись нею дуже хочу,
Лише із нею можу жити я.
І знаючи ту правду не промовчу,
У правді тій усе моє життя.
А зветься правда та – любов Христова,
Нас любить Бог, безмірно назавжди.
Його любов – велика, сильна, повна,
Вона веде у світ із темноти.
То правда, що в Христі спасіння маєм,
Що тільки з ним прийдем у майбуття.
І без Його любові помираєм,
Для вічного прекрасного життя.
Повір у правду цю мій друже милий,
Вона тебе від пут твоїх звільнить,
І вбереже від вічної могили,
І в твому серці вічно буде жить.
Я знаю, правду, що мене Бог любить,
І прагну я, навчитись так любить.
Якби не та любов, де були б люди?
Чи хоч один зумів на світі б жить?
3.11.2011.
Комментарий автора: До псалма «Правда любить Бог мене»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Перспектива - Анна Лукс В ПОСЛЕДНЕЕ ВРЕМЯ ВСЁ БОЛЬШЕ И БОЛЬШЕ христиан ОСТАВЛЯЮТ "СВОЮ" ЦЕРКОВЬ И УХОДЯТ В ДРУГУЮ. Это становится каким-то наваждением. Причины самые незначительные. Иногда говорят: " Человек ищет, где лучше, а рыба, где глубже". НО ЧТО МОЖЕТ БЫТЬ ГЛУБЖЕ И ЛУЧШЕ ХРИСТА? А ЦЕРКОВЬ- ЕГО ЦЕРКОВЬ- ЛЮБИМА ИМ И НИКОГДА НЕ БУДЕТ ОСТАВЛЕНА. НЕ МЕСТО ДЕЛАЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТЫМ, А ИСТИННОЕ ПОСВЯЩЕНИЕ СЕБЯ В ХРАМ БОЖИЙ НАПОЛНЯЕТ ЧЕЛОВЕКА СВЯТОСТЬЮ ОБИТАЮЩИМ В НЁМ ДУХОМ БОЖИЕМ. ПОРА ВООБЩЕ ЗАДАТЬ КАЖДОМУ СПАСЁННОМУ КРОВЬЮ ХРИСТОВОЙ ВОПРОС: "А правильно ли бежать из одной церкови в другую?" Может, стоит остаться и молиться Первосвященнику о тех "неправильностях", которые режут глаз, а не оставлять братство самым лёгким путём своего бегства от трудностей, которые исправляет только Сам Великий Первосвященник. Встать с Ним в проломе за своё братство. Перспектива... Это слово я услышала от одного брата, который на мой вопрос: "Почему он хочет уйти из этой церкви в другую?", Ответил, что здесь у него нет перспективы. Я не могла освободиться от мысли о перспективе. Молилась и размышляла. В чём же перспектива Христиан? И может ли помышление о ней двигать нашими поступками и словами? МОЖЕТ!!!Может, если мы точно определим для себя, это понятие и соизмерим с ним нашу Христианскую Жизнь. В этих размышлениях родилось стихотворение, и я уверена, что другие перспективы перед Богом - ничто! Мы - не свои, а стало быть, нами не могут двигать личностные желания выделиться, преуспеть или возвыситься в талантах, данных Господом. ЧТО УГОДНО ХРИСТУ КАК ГОСПОДИНУ МОЕЙ ЖИЗНИ? И Я, И ТЫ КАК ХРИСТИАНЕ ДОЛЖНЫ ЗАДАВАТЬ СЕБЕ ЭТОТ ВОПРОС ПЕРЕД ЖИВЫМ БОГОМ В МОЛИТВЕННОЙ ТИШИНЕ.